У Переліку проектів регуляторних актів, що надійшли на погодження до Держпідприємництва України за 29-30 січня (від центральних органів виконавчої влади) є проект  Постанови КМУ  Технічний регламент зберігання зерна, наданий Мінагропродом України.

Зазначений регламент  є стандартом для отримання дозвільного документу-сертифікату на відповідність послуг зі зберігання зерна. Зокрема, в Проекті є пункти стосовно знезараження від шкідників:

 Адміністрація зернового складу при наданні послуг із зберігання зерна:

контролює виконання норм викидів пилу з основних виробничих приміщень в атмосферу, діючих правил при газації та дегазації зерносховищ, зернових культур, виробничих приміщень відповідно до “Инструкции по борьбе с вредителями хлебных запасов № 9-1-80”, затвердженої наказом Міністерства заготівель СРСР від 13 лютого 1980 року № 41.

Цитую  інструкцію:

Обследование объектов в порядке контроля проводится также государственными хлебными инспекторами, специалистами экспедиций и отрядов (участков) по защите хлебопродуктов, а перед обеззараживанием объектов и при проверке его результатов – при обязательном участии этих специалистов.

Обследование морских и речных судов перед обеззараживанием проводится производственной (технологической) лабораторией предприятия совместно с руководителем дезинсекционных работ, а предназначенных для экспортных хлебных грузов – с участием представителя Госхлебинспекции. Инспекции по заготовкам и качеству сельскохозяйственных продуктов и сырья должны предъявлять хозяйствам и местным сельскохозяйственным органам требования о выполнении до начала уборки хлеба нового урожая мероприятий по предупреждению заражения его хлебными вредителями: очистке и обеззараживанию токов, зернохранилищ.

Виникає питання:   Де шукати ці органи? Як виконати інструкцію, щоб відповідати вимогам Технічного регламенту?

У свій час, 34 роки тому, у державі, якої вже не існує, “Инструкция по борьбе с вредителями хлебных запасов № 9-1-80”, зіграла важливу роль для розвитку галузі знезараження. Але в сучасній Україні, на жаль,  справа занедбана  майже безнадійно. Фірми, що професійно займаються знезараженням, мають іти в «тінь» через заплутану та  дорогу дозвільну систему,  тотальну корупцію. Натомість роботи виконуються некваліфікованими, випадковими  «діячами» без підготовки  та всіляких правил. Як наслідок, маємо низку надзвичайних випадків – отруєння від недбалого застосування  пестицидів аж до летальних випадків.

Фумігаційна асоціація  докладає багато зусиль для формування цивілізованого ринку знезараження, але державні люди вважають питання, підняті  нами, несуттєвими, «мілкими». Адже у них  завдання – дайош врожай 80 млн тонн! Дайош китайську хімію з рук державних бізнесменів!

А ось  іще пункти з Проекту Технічного регламенту, що викликають у спеціалістів легкий шок.

1) забороняється проводити  провітрювання  недодегазованого??? зерна 

2) зерно, яке пройшло обробку, перевіряється на вміст використаних препаратів за відповідними методиками, затвердженими в установленому порядку??? Де методики? Де лабораторії, здатні  виявити вміст фосфористого водню в зерні?

237. Після закінчення дегазації об’єкта (зернової продукції) оформляються приймально-здавальні акти за формою № 132??? які підписуються уповноваженими представниками зернового складу та представниками виконавця робіт з знезараження зерна. ???Що ж то за форма? У якому музеї її знайти?

238. Зернові культури після знезараження дозволяється відпускати за умови відсутності в них залишків пестицидів. ???Знову ж таки, хто повинен підтвердити відсутність залишків?

Подібні  вимоги  існують і в діючому регламенті. В 2011 році  практично не виконувалися  легально  роботи по знезараженню зерна, бо інспекціями Держконтрольсільгосппроду  на елеватори направлені листи, якими зобов’язувалося ЩОМІСЯЧНЕ надання звітів про показники безпеки зерна за абсолютно  нікчемною формою, що свідчило про те, що представники державного органу контролю не мають уявлення про  процеси сучасного знезараження. Розгублені  елеватори намагалися перекласти  це невиконане завдання на фумігаторів, які, звісно, теж лише розводили руками, і…    Недоброчесні   фірми пропонували  робити   знезараження завуальовано, наприклад, по договору про  ремонтні роботи. Деякі зернозберігаючі підприємства самостійно провели хімічне знезараження, задіявши зовсім непідготовлених людей. Хіба дивно, що отруєння  пестицидами стало звичною справою, а шкідники кишать  і вільно переміщаються  територією України, доки їх не приборкають на борту суден, що експортують зерно?

Всі зусилля показати чиновникам нікчемність їхнього регулювання, на жаль, не дало результатів. Змінюються  назви  державних органів нагляду і контролю, прізвища  чиновних начальників, але останніх три роки практично знищена ціла галузь, ота, що в славнозвісній “Инструкции по борьбе с вредителями хлебных запасов № 9-1-80”, звалася защита хлебопродуктов.

Щоб не закінчувати на мінорній ноті, висловлюю віру в мудрість та послідовність спеціалістів фумігаційної  справи, які, зберігши раціональне зерно радянського хлібозахисту, освоїли передові технології самостійно, з мінімальним  зусиллям держави, та впевненість у можливості реалізації права працювати вільно,  спільно з  небайдужими та кваліфікованими чиновниками, які створять чесні правила  гри та будуть їх виконувати.

Т. Підберезняк